І з другом і з ворогом ти маєш бути хорошим!
Хто за вдачею добрий, у тому злості не знайдеш.
Образиш друга – наживеш ворога ти
Ворога обіймеш – друга наживеш.

Як всякий академік та герой –
«Що за херня!» -
Я ремствую часом.

- Це чудово!
- Як і ти! Знаєш, хто ти? Ти – фолса магра. Знаєш, що це таке?
- Що?
— Ти струнка і витончена на відстані, а поблизу біса спокуслива!
- Ого! Дякуємо Богу за бразильців!

Мені так ліньки щось робити, що, напевно, я нічого не робитиму.

Повір, якби я просто прийшла в тобі в гості, то зробила б це з кулеметом, але ніяк не з валізами.

Їсти щодня хочеться; так вже чесно чи не чесно, а в будинок  тягти ти зобов'язаний.

Але якби ти знала, про що я думаю, ти б розуміла, що насправді означало мовчання.

Подібно до нервів у тілі людини, підземний світ керує життям світу зовнішнього. Наші дії відбуваються і залежать від речовин і сигналів, що виходять з-під землі: вібрації, повені, звуки, світло, вода в крані - все впливає на наше життя. Те, що під нами, це тінь, двійник міста.

Подробиці розбивають цілісність враження.

Як і було передбачено, всі армії Всесвіту зібралися у Трензалора. Лише одне стояло між планетою та її знищенням — Лікар. Лише одне стояло між Лікарем і новою Великою Війною Часу — його ім'я. Дев'ятсот років він захищав тих, хто хотів їх знищити.
За технологічним бар'єром, який підтримувала Церква Папського Мейнфрейму, в самому серці Поля Істини, біля тріщини між цим та іншим Всесвітом, Лікар твердо стояв на межі, що розділяє життя і смерть. Він не знав, як довго підтримуватиме світ. Не знав, яка істота наступним з'явиться зі снігової ночі, щоб зашкодити йому. Він знав лише, що на Трензалорі на нього чекає смерть.