Писати та розповідати — різні речі, все одно що яблука та апельсини. Ті, хто вміє розповідати, зазвичай, не вміють писати. Якщо ти віриш, що люди, які вміють писати книги, добре кажуть, значить, ти ніколи не бачила по телевізору, як заїкається та меморить письменник.
Найкращі та найміцніші зміни є ті, які походять від одного покращення вдач, без насильницьких змін політичних, страшних для людства.
- Бідолашний він. Вірить усьому.
— Це ми бідні, що нічого не віримо.
— Як гадаєш, хтось зараз кохається?
— Сподіваюся, інакше, кого тоді ми маємо врятувати?
... І ось сварка стає не винятком, а нормою. Несподівано усвідомлюєш, що лайка – єдиний спосіб спілкування, а єдина альтернатива – скривджене мовчання.
Уяви, летиш із парашутом і думаєш: а раптом не розкриється? Страшно. Дихати важко. Серце між лопатками. А все одно захоплення. Бац! Розкрився. І знову щастя. І серце знову б'ється.
Ось поки не розкрився - пристрасть, а коли розкрився - кохання.
... можна дивитися на світ з погляду жертви жалюгідного пройдисвіта, а можна як шукача пригод, який розшукує скарби.
Мій батько був великий. Він поводився так, як хотів. Ось чому з ним попрацювали. Востаннє, коли я його бачив, він був сліпим і ледве тримався на ногах від спиртного. Щоразу, коли він прикладався до пляшки, вона випивала його, а не він її. Він так висох і пожовтів, що його не впізнавали собаки.
Я як заморожений стейк, який кидають у киплячу олію: нічого не відчуваю, але все одно мені погано.