Без вигадки життя було б зовсім нудним.

Жодна зміна не приведе до оновлення, поки людина не подивиться на речі поглядом дикого кабана… До цього Ецуко не була готова. Оскільки ми наділені людськими очима, то, з якого боку ми не дивилися б на речі, рішення завжди буде одне і те ж…

... будучи нездатний розділити такі незрозумілі веселощі, завжди готовий був розділити смуток.

У нашій свідомості є щось, що заважає думати про те, чого не вистачає.

Щастя лише в тому, щоб прокидатися з усмішкою на обличчі... на обличчі коханої людини.

- Клаво, ти не можеш йти не так близько від мене? А то люди подумають, що ми друзі.
— Та що ти, ніхто й не думає, що маєш друзів.

Бувають слова і образливі, гострі як ніж, і рани від них, рвані і отруєні, ніколи не гояться. Але бувають і втіхи такі ніжні, що луна від них назавжди залишається у вухах і до гробової дошки не замовкає, не глухне і тепло їх не холоне і зігріває душу, що тужить, до самої смерті.

— Поглянь на небо! Зірки, навіть найменші, все це світи! Яка нікчемна людина в порівнянні з всесвітом!
І говорив він це таким тоном, ніби йому було надзвичайно втішно і приємно, що він такий нікчемний. Що за бездарна людина!

— Ось біса, я не зможу поїхати.
- Чому?
- У мене робота...
- Так не ходи!
(Схопився зі стільця):
- ТАК!

Багато мудрості багато печалі, і хто множить пізнання - множить скорбота.