Прожите життя. Я не пригадую щасливого дня.
Немає нічого, крім лиха, у тебе, у мене.
Що буде завтра, не знаю. Сьогодні
святкуй, задовольняючись малим, смирення зберігаючи.
Смерть приготувала стріли в своєму сагайдаку,
цілі для них вибирає в мовчанні глухим.
Ми приречені. Немає рятування від стріл.
Даремно метушимося, даремно світом снуємо.
Завтра, можливо, в Ніщо відкочу, мій друже.
То навіщо ж на верблюда навалювати в'юк?
Чи варто гроші збирати, вибиваючись з сил,
чи варто гнутися під вантажем ганьби та мук?
Ті, для кого надривався я, -
хто вони? Діти та онуки, рідні, сім'я.
У землю батька поклали - і справа з кінцем.
Що їм, безтурботним, сум і турбота моя?
Все, що для них накопичив ти за багато років,
чи піде на користь, чи буде на шкоду -
ти не дізнаєшся. Так святкуй сьогоднішній день.
Час піде, і назад не повернеш його, ні.
Править Всевишній світами з волі своєї.
Смертний, упокорюйся. Чи уникнеш частки своєї?
Бог наділяє успіхом одних дурнів,
а мудреці знемагають у юдолі скорбот.