Кожен ранок – час почати життя заново.

Не втомлююся дивуватися, як звичайнісінький день миттєво перетворюється на справжнє пекло.

Не треба боятися минулого, Фініку. Про нього треба пам'ятати, але глибоко не пірнай. А якщо поринув углиб, встигни вчасно виринути. Інакше задихнешся. Перед сном думай про завтра. У ньому новий ранок, нове життя.

Знову навчитися стримувати серце, що раптово забилося, коли на вулиці за поворотом привидиться знайомий силует. Не опускати очі, коли на лаві перед тобою цілується парочка. І більше ніколи, ніколи не чекати, коли задзвонить телефон.

Мій колір волосся не має нічого спільного з моїми психологічними проблемами.

Не можна відбирати в людини його помилки. Людина без помилок подібна до дерева без коріння — їй нема чим чіплятися за реальність.

Багато що
наша Земля побачила,
Але не бачила
Такого скандалу!
Невпізнанна
Стала планета.
Все переплуталося:
Частини світу,
Материки,
Острови,
Океани,
Усі паралелі та меридіани.

Всі люди, що живуть в місті живуть по невідповідний час і сили навіть тих, хто має в правильне час, щоб жити в відповідності з ним.

Сміятимемося, не чекаючи хвилини, коли відчуємо себе щасливими, інакше ми ризикуємо померти, так жодного разу і не засміявшись.

Приходжу на роботу. Зупиняє мене колега Барабанов.
— Вчора, — каже, — перечитував Кафку. А ви читали Кафку?
— На жаль, ні, — говорю.
- Ви не читали Кафку?
— Зізнаюся, не читав.
Цілий день Барабанов косився на мене. А в обідню перерву заходить до мене лаборантка Нінуля і питає:
— Кажуть, ви не читали Кафки. Це правда? Тільки відверто. Все лишиться між нами.
— Не читав, — говорю.
Нінуля здригнулася і пішла обідати з колегою Барабановим.