Навіть від диявола можна втекти, але від сусідів не сховаєшся.

Безглуздо шукати знаки, може у всесвіті є справи і важливіші, мабуть, просто зобов'язані... Може знаків взагалі не існує, може медальйон цей просто медальйон, а крісло-мішок — це просто крісло-мішок; може не варто морочитися на дрібницях, може нам не треба слухати всесвіт і чекати від нього знаків, може в глибині душі ми й самі вже все знаємо.

І яка ж російська не любить швидкої їзди?
Чи його душі, що прагне закружляти, загулятися, сказати іноді:«чорт забирай все!» - Чи його душі не любити її? Чи її не любити, коли в ній чується щось захоплене?
Здається, невідома сила підхопила тебе на крило до себе, і сам летиш, і все летить.

По вулиці ходять тіні,
Не розумію — живуть, чи сплять.

Пішов гуляти. На гірці сидять баби, старі та хлопці з лопатами. Людина 100. Вигнали лагодити дорогу. Молодий чоловік з бородою бурою з рудою, як ординська вівця. На моє запитання: Навіщо?«Не можна, начальству коритися треба. Нині не свято. І так бога забули, до церкви не ходять». - Вороже. І два принципи — начальству коритися, до церкви ходити. І він страшний.

У мене немає  почуття напряму. Мені завжди кошмари сняться, що я десь гублюся. Я, напевно, з іншої планети.

— Останні пару днів я був учителем, босом, колегою, другом, ублюдком... Лише набір костюмів.
- І що, тато - твій улюблений костюм?
- Ні. Це, і тільки це – не костюм.

Сидячи вище за інших, деякі підносяться аж за хмари. Але на свиню хоч сідло одягни — все одно кнуром залишиться.

Починався час найжорстокішого з тортур — катування надією...

Колись«сьогодні» теж називалося« завтра».