— Бо пам'ять тих, хто лежить у цих могилах, живе недовго. Посадять люди тут якісь рослини і спочатку пестять їх, наглядають за ними і вранці, і вдень, і ввечері. Потім, дивишся, стали заходити сюди раз на день, потім раз на тиждень, раз на місяць, потім коли прийде, а там зовсім слід застудив. Такі символи пам'яті недовговічні. Літні квіти і ті довше живуть.
Париж означав для мене не те, що означає сьогодні. Але навіть зараз, згадуючи про нього, я переживаю щось подібне до щастя, хоча тепер я твердо знаю, що щастя — це не для мене. Я не заслуговую на нього, та й не прагну до нього.
Честь людини - це її найважливіше багатство.
Велич мистецтва не в тому, щоб ширяти над усіма. Навпаки, воно в тому, щоб у все втручатися.
Життя тим і цікаве, що в ній сни можуть стати дійсністю.
У будь-якій незрозумілій ситуації – еволюціонуй.
Люди мріяли хоча б про невеликий перепочинок. Крім того, Клондайк був новим північним центром, і їм хотілося пожити трохи в цьому Золотому Місті, де золотий пісок ллється, як вода, а в танцювальних залах ніколи не припиняються веселощі.
Я ненавиджу телефони, тому що тоді я не можу дивитись у вічі тому, з ким розмовляю. Я забуваю все, що мені говорять телефоном. Я не люблю телефонних балачок. Телефон потрібно використовувати тільки для інформації типу:«Зустрінемось у пів-четвертого» або:«Приходь - мій будинок горить.»
Я нахилився і подивився ліворуч і праворуч за її спиною.
- Що там таке?
- Я шукаю крила. Адже ви мій янгол-рятівник.
Половина неправильних висновків, до яких приходить людство, досягається зловживанням метафорами та помилковою загальною подібністю або уявною подібністю для справжньої ідентичності.