Не знаю, чому мені все робилося сумніше та сумніше; ніби темна хмара знялася з глибини душі; мені було так важко, що я плакала, гірко плакала... У мене є батько і мати, - але я сирота: я одна на всьому білому світі, я з жахом відчуваю, що я нікого не люблю. Це страшно! На кого не подивися, всі люблять когось; мені всі чужі, хочу любити і не можу.
— Що ти робиш, Томі?
- Гній розгрібаю, як і ти, Керлі.
— Навіщо?..
— Щоб нагадати собі, ким я був, не будучи тим, ким є.
Може, тому я такий сумний,
Що яскравих барв
Нема навколо мене?
Послав купити я
Червоні квіти.
І прикро йому, та й шкода карася було. Хоч і дурний він, а все ж таки з ним одним до душі поговорити можна. Не розбовтає він, не зрадить — у кому нині якість ці знайдеш?
У всіх нас було блискуче майбутнє. Тільки воно так і не настало.
Якщо вам вдасться знайти когось, з ким ви можете обнятися і заплющити очі на весь світ, вам пощастило навіть якщо це триватиме всього хвилину.
Ми зробимо електрику таким дешевим, що палити свічки будуть лише багатії.
Бог каже, ми маємо любити своїх ворогів... Це важко. Але спочатку можна сказати правду. Ніхто ніколи не питав мене, що означає бути собою. Коли я розповіла правду, мені стало вільно... я почала думати про всіх тих людей, яких знаю, про те, що бачила і робила.
Якщо хочеш отримати життя, яким ніколи не жив, доведеться робити те, чого ніколи не робив.