Випадково потрапила до рук«Ганна Кареніна» Толстого. Пам'ятаю новизну та незвичайне задоволення, яке приносив роман. Вперше читав книгу, що була як море — ноги не діставали до дна. І це враження залишилося назавжди. Великий художній твір — коли ноги не дістають до дна.

Працюйте, не покладаючи рук. І у вас будуть сильні мозолисті руки. А також хвора спина.

— Вибачте, що запізнився, я був у кіно.
- Сподіваюся, вона  гарна?
- Сподіваюся, це вона?!!

Смерть і сон не рідні чи брати?

Я буваю де хочу, з ким хочу і коли хочу, бо я жінка.

Коли життя починає бути коротким, ми цінуємо кожну хвилину в ньому К. М

Моя проблема в тому, що ти – її вирішення.

Нікого не люблю - тих небагатьох тільки,
На яких приречена.

І листа я відправив, як кидають у море пляшку із запискою – не надто розраховуючи на відповідь.

Зло – не абстрактна категорія. Воно існує. Воно матеріальне. Воно здатне пересуватися. Воно реальне, навіть занадто.