— Пам'ятаєш ту жінку в магазині? Ти не спробувала їй допомогти.
- Я же сказала. Це не наша справа.
— Коли одна людина ображає іншу, хіба це не наша справа?
— Я розумію, що ти говориш, але що я могла зробити?
— Якщо всі так думатимуть, то хто ж тоді подбатиме про тих, хто не може постояти за себе сам?
— Що я мала робити? Це могло скінчитися насильством.
— Є речі страшніші за насильство.
- І що ж це?
- Байдужість.

Де ви, Шмідт? Тут так пафосно, я навіть не знаю, якою вилкою себе заколоти.

Ця жінка тим, що була тут, порушила ритуал. І тому всі намагалися якнайбільше шуміти, голосно розмовляти, жартувати, сміятися, щоб заглушити страшний німий докір її мовчання. Здавалося, вона  змусила порожні стіни кричати від обурення, скидати на людей, що кидалися по кімнатах, тонкий пил провини, що ліз їм у ніздрі, в'їдався в душу...

Якщо людина з револьвером зустріне людину з гвинтівкою, то людина з револьвером — небіжчик. Старі мексиканські приказки.

На пробах до фільму "Морозко" мені довелося гризти горіхи. Я так хотіла зніматися, що не щадила зубів. Але в результаті мені дісталася негативна роль Марфушенька-душенька. Мало хто знає, чого мені вартувала та роль! Коли знімався фільм, у країні був дефіцит продуктів. Гору яблук у кадрі замінили на чисту цибулю, яку пофарбували харчовим барвником. І ось уявіть собі: сцену, де я із захопленням гризу яблука, зняли з п'ятого дубля, і весь цей час мені треба було кусати, зображуючи радість та задоволення. Та сама історія була і з молоком — замість нього доводилося пити підфарбовану воду. А побачивши себе на озвученні фільму, я розплакалася. Мені здавалося, що я така страшна! Після цього всерйоз подумувала над тим, щобніколи більше не зніматися в кіно.

Злість, ненависть і спрага помсти завдають більше шкоди здоров'ю твоєму, ніж ворогові.

- Який чай  ти будеш?
- У тебе їх багато?
- У нас є чорничний, малиновий, з женьшенем, з травами, зелений, зелений з лимоном, зелений з лимоном і медом, "хвора печінка", імбир і мед, імбир без меду, ваніль з мигдалем, "білий трюфель", чорниця з ромашкою, ваніль і горіхи, на сон майбутній і... Ерл Грей.
— На ходу вигадала?

Університет розвиває всі здібності, у тому числі дурість.

Що було, те й буде; і що робилося, те й робитиметься, і немає нічого нового під сонцем.

— Тепер, коли я маю хтось, я не хочу, щоб думали, що я ніхто.
- Значить, якщо у мене нікого немає, я ніхто?
- Ти ніхто, поки тебе ніхто не любить.
- Страшно подумати, що колись мені подобалася ця пісня. Це гімн комплексів.