Світло у вікні може стати променем надії.

Нобель винайшов динаміт, мені не потрібні його криваві гроші!

Не розкривай свого володіння кинджалом. Не розкривай своєї влади над чарами. Не показуй усе, що ти вмієш. Виявляй силу через безсилля.

Я хочу, щоб ти був моїм чоловіком, щоб ти піклувався про мене. Я хочу засипати в тебе під крильцем. Хочу, щоб ти читав мені казки на ніч. Хочу зустрічати та проводжати сонце на даху нашого білого, круглого будиночка.

У тіні від птаха прохолоди не знайти.

Ніколи не думав, що доведеться зіграти цю роль. А ось довелося. Я чудово засвоїв урок, і тепер усі мене ненавидять. Але часом здається, ніби я втрачаю себе… ніби моє справжнє«я» вислизає, все найкраще, чесне і щире несуть у порожнечу. Якщо занадто довго вдавати, маска може і прирости! Якщо всім байдуже, як знати, чи існуєш ти?

Людина просто слово сказала, а ти це слово вже в душі своїй посіяла, обігріла і виросла. Він сказав і забув. А в тебе тепер цілий садок  усередині.

Тільки ті, хто робить абсурдні спроби, зможуть досягти неможливого.

— Ми лише друзі. Я лише повів її випити кави.
— Ти й зі мною так починав: лише підвіз до дому, лише пригостив каву, лише покликав працювати в тебе, лише трахнув...

Я не можу сидіти склавши руки і безглуздо дивитися, як хтось працює в поті чола. У мене відразу ж з'являється потреба встати і почати розпоряджатися, і я походжу, засунувши руки в кишені, і керую. Я діяльний за вдачею.