Ахмад долучався до американського достатку, лизнув його зворотний бік.«Дияви» — ось чим були ці яскраві пакети, ці стійки з нині модними легкими сукнями та костюмами, ці полиці зі смертоносними рекламами, що підбивають маси купувати, споживати, поки світ ще має ресурси для споживання, для пожирання з годівниці до тієї хвилини, коли смерть навіки закриє їх жадібні роти. Цьому залученню в борги настає межа зі смертю, вона  була тим прилавком, на якому дзвеніли долари, що скорочуються в ціні. Поспішай, купуй зараз, тому що в загробному житті чисті і прості радості є марною байкою.

Коли людина заарештована, вона перестає боятися за себе — вона боїться за друзів.

Лише закінчуючи писати задуманий твір, ми усвідомлюємо собі, з чого нам слід його почати. (Останнє, що розумієш, коли пишеш книгу - це з чого її слід почати.)

Який сенс молитися Всевишньому, якщо не вмієш цінувати життя, дане їм?

Щоразу, кожен гребаний раз! "Сид, купи 100 грам трави!" Добре, сер.«Сид, засунь пакет із таблетками собі в дупу!» Звісно.«Сид, підемо рятувати якусь телицю!» Обов'язково. І чого ж тебе навчили, Сідні?! Що мої друзі – кретини!

— Не забудь своїх наркотиків.
- Це пральний порошок. Можеш викинути. Ну чи собі візьми, випраєш щось.

Цілком справедливо, що захоплення красою пейзажу перетворилося на набір банальних слів. Всі роблять вигляд, ніби розуміють її, і намагаються наслідувати смак і витонченість того, хто першим відкрив суть мальовничості. Мені гидка будь-яка вульгарність висловів, і часом я не висловлюю своїх почуттів, тому що не знаходжу для виливу їхньої гідної мови, а лише побиті, тривіальні порівняння, які давно втратили сенс.

Якщо є дві дії, що однаково зводяться до однієї лише насолоди, що приносять лише задоволення без користі, причому одна приносить задоволення тільки дійовій особі, а при іншому задоволенням діляться з іншою подібною істотою, то за яку з цих двох дій висловиться здоровий глузд?

Москва вдень здавалася гордою, а вночі нещасною.

Байдужі до всього люди поринають у сплячку.