Якщо вже надав комусь послугу,
Не поминай про неї ти ворогові, ні другу.

Хто любить, хоче, щоби до нього ставилися з повагою.

Час — він хитрий. Воно всіх наздожене і всім покаже...

Це боляче не мені, це боляче словам у тому листі, що тобі не відправив.

Коли жінка ненавидить чоловіка, який насильно опанував її, вона  не може, опинившись перед ним, не відчути до нього припливу ненависті. І залишатися байдужою до цієї людини вона  теж не може. Вона  неодмінно або ненавидить його, або прощає. А від прощення недалеко і до кохання.

—... вам здається, ви знаєте, як вчинить чоловік, чого він хоче... Але коли настає момент діяти і зробити рішучий крок, мужики прямісінько в кущі. Де ці круті, сміливі парубки, про яких пишуть стільки романів? Яких ми постійно бачимо у кіно? Це фікція! На землі їх немає! Чоловіки – не мужики! Це я вам говорю. Вони – труси! Якщо назріває момент, наприклад, у ліфті готелю… Момент романтичний, багатообіцяючий… То мужики не на висоті опиняються… Бо, на жаль, все просто слабаки!
— Дай я щось скажу про жінок! Жінки вселяють нам, що вони жертви, що ми розбиваємо їм серця заради втіхи. Кажуть, що вони романтики, що чекають великоїкохання. Насправді у них є списочок: він високий, він гарний, а він лікар?! Ті, хто відповідає вимогам, нехай не радіють! Жінки сплять не з вами, вони сплять із ретельно прорахованим набором потрібних показників: гроші — головне, постать важливіша за душу, манери вагоміші за принципи... І порив, який би він не був щирий, ніколи не замінить значний список важливих переваг!

Потрібно або наслідувати людей порочних, або ж ненавидіти їх. І те й інше небезпечно: і бути схожим на них, бо їх безліч, і сильно ненавидіти їх, бо вони на нас не схожі.

Коли в мене депресія, я хочу, щоб життя било ключем. Я тільки ігнорую свого чоловіка, от і все!

Для людини, яка ніколи не подорожувала, всяке нове місце, що відрізняється від рідного краю, виглядає дуже привабливо. Якщо не говорити про кохання, найбільше радості та втіхи приносять нам подорожі. Все нове здається нам чомусь дуже важливим, і розум, по суті, лише відображає сприйняття наших почуттів, поступається напливу вражень. В дорозі можна забути коханого, розсіяти горе, відігнати від себе привид смерті. У простому вираженні«я їду» криється цілий світ почуттів, що не знаходять виходу.

То був вік, коли люди вірили в любов, її всесилля, а також у те, що страждання серця можуть звести в могилу.