Вона знаходилася в тій стадії вічної молодості, заради досягнення якої жінки не шкодують ні часу, ні сили. (Вірніше далеко не всі жінки, а тільки ті, кому пощастило народитися в країнах із високим рівнем життя).
Чекати треба лише на тих, хто прийде; говорити – лише тим, хто чує; мовчати — лише з тими, хто розуміє.
Пам'ятайте: ніхто ще на смертному одрі не шкодував, що занадто мало часу проводив в офісі!
Але є в юних беззахисність, яка торкається мене до сліз. Юність така вразлива... Така жорстока... Така самовпевнена... Така великодушна і така вимоглива...
Як добре літнього вечора сидіти на веранді; як легко та спокійно; от якби цей вечір ніколи не кінчався!
Кой зовсім не був песимістом; щоб стати песимістом, абсолютно необхідно втратити віру в людство, а Кой так і народився без цієї віри.
Тишу порушувало лише шкворчання — це сонце підсмажувало небеса.
Хто собою задоволений, той застрахований від застуди.
Хіба застудилася хоч раз у житті жінка, яка знала, що вона добре одягнена? Навіть у тому випадку, коли вона була напіводягнена.
Як же я не зустрічав її раніше? Якого біса я був знайомий зі стількими людьми, якщо ця дівчина не входила до їхнього числа?