З ентузіастами одне лихо. Вони ніколи не відчувають поблажливості до чужих слабкостей.

Сходить з неба вітру.
І крутить вітер землею.
Вода тече струменями
То з сонцем, то з місяцем
Мчать коні вгору і вниз.
І зіркам нема числа.
Стає нічим надмірність тепла.
Де будинок, там був прибій,
де гради, були бори,
Дол, де зараз пагорби, поля, де були гори.
У всіх своя доля у своєму часі!
І лише непостійність у ньому.

— Хаусе, якого біса твій нестабільний пацієнт розгулює коридором?
— Порвав повідець.

Людина не пов'язана із землею, якщо в ній не лежить її небіжчик. (Людина — вільний птах, доки мертвий не зв'яже його із землею.)

Не може падіння тривати без кінця!

- Дін Вінчестер? Я вражений і схвильований. Чи можна попросити автограф?
- Звісно. Я виріжу його на твоїй селезінці.

Скільки б ми не розчаровувалися, нам завжди хочеться вірити вірно ©AMG

— Ну, і давно ти живеш у таких закладах?
- Все життя.
— Який же злочин ти скоїв?
- Пограбування без зброї.

Коли мені було чотири, двоюрідний брат дав нам на літо собаку. Я її лягнув. Батько сказав, що у нашій родині не прийнято бити тварин ногами. Коли мені було сім, я оплакував смерть моєї золотої рибки. Я дізнався, що батько викинув її в унітаз і змив. Я сказав батькові — іншими, зовсім не такими пристойними словами, — що в нашій сім'ї не прийнято викидати живих істот в унітаз.

- Ми підемо купатися в океані?
— Давай поговоримо про це, коли в мене перестане розколювати голову.
— Чому в тебе розколюється голова?
— Вчора трохи перебрав вина.
- Навіщо ти п'єш вино, якщо тобі від нього погано?
— Люди не люблять грібаних розумників, Джейку!
- З тебе долар. Ти сказав«гребані».
- Ось, візьми двадцятку - до обіду має вистачити.