Що було до величезного вибуху? Справа в тому, що не було жодного«до». До великого вибуху час не існував. Народження часу – результат розширення всесвіту. Але що буде, коли всесвіт перестане розширюватися і рух піде у зворотній бік? Якою буде природа часу? Якщо теорія струн вірна, у всесвіті є дев'ять просторових вимірів та одне тимчасове. Можна припустити, що спочатку всі вимірювання були переплетені. А після великого вибуху виділилися три відомі нам — висота, ширина і глибина. І ще один тимчасовий вимір, відомий нам, як час. Інші шість залишилися в зародковому та перекрученому стані. Якщо ми живемо у світі перекручених вимірів, то як же ми відрізняємо ілюзію від реальності? Ми звикли, що час рухається лише в одному напрямку. Але що, якщо один із інших вимірів не просторовий, а тимчасовий?

Ми, матері, віддаємо дітям усе, а потім вони раптом вирішують, що наше все їм більше не потрібно.

Психіатр вітає психіатра: "Ви в повному порядку, а я?"

Хочете когось прив'язати до себе — киньте його.

Ми називаємо свій вік  утилітарним, а тим часом ми не вміємо користуватися жодною річчю на світі. Ми забули, що Воді дано омивати, Вогню очищати, а Землі бути матір'ю. Тому Мистецтво наше належить Місяцю і грає з тінями, тоді як грецьке Мистецтво, що належить Сонцю, мало справу з реальними предметами. Я впевнений, що сили стихій зазнають очищення, і мені хочеться повернутися до них і жити серед них. Звичайно, такій сучасній людині, як я, завжди радісно хоча б просто дивитися на світ. Я тремчу від радості, коли думаю, що в самий день мого виходу з в'язниці в садах будуть цвісти і ракитник, і бузок і я побачу, як вітер увірветься в струменевезолото ракітника - і весь світ навколо мене стане арабською казкою.

— Ти любиш дощ?
— Поговоримо про погоду? (— Радуєшся дощу?
— Хочеш поговорити про погоду?)

Скільки поламано пір'я, скільки витрачено чорнило, щоб описати те, чого ніколи не було і не буде.

Той, хто кинув займатися фізичними вправами, часто чахне, бо сила його органів слабшає внаслідок відмови від рухів.

На братських могилах не ставлять хрестів, і дружини не плачуть.

Хто б міг подумати, що саме та жінка, перед якою я підніму забрало, відважить мені такий удар. Іронія долі.