Я до непристойності люблю життя.

Перед ними був чудовий сад. Навколо височіли конусоподібні кипариси та апельсинові дерева, а квітучі кущі наповнювали м'яке південне повітря пахощами. З пащ кам'яних левів били фонтани. У різних куточках саду було влаштовано альтанки, на кам'яних лавах лежали кольорові подушки. Це був справді східний куточок насолод. Пітер ніколи не бачив нічого подібного. До того ж він не бачив ні неба, ні квітів протягом довгих, тяжких тижнів хвороби. Сад  був зовсім ізольований, його оточувала висока стіна, і лише в одному місці між двома кипарисами височіла вежа з червоного каменю, без вікон, що належала якійсь іншій будівлі.
— Це гаремний садок, — прошепотіла Інесса. — Багато улюблениць пурхало тут у щасливі літні дні, доки не приходила зима і метелик не гинув.

... найкращий засіб для розгону думки, що застоялася, — якась механічна робота.

Не те, що входить в уста, опоганює людину, але те, що виходить з уст, опоганює людину.

Ніякому смолоскипу, як би яскраво той не горів, не зрівнятися з сонцем, що сходить.

Що нас справді турбує, це обставини нашої смерті; обставини народження – питання друге.

Ніч була холодна і гордовита, її тепле життя зникло без сліду, і вона гірко й грізно нагадувала людині, що він самотній у світі і самотній серед собі подібних і що ніде на нього не чекає втіха.

Всі вони жили довго і щасливо, і нікому з них навіть на думку не спало, що джерело, що дарує щастя, зовсім і не було чарівним.

Краще лягти в ліжко і каятися про це, чи просто піти і потім жалкувати все життя? Що мені робити? Краще каятися, так? Краще каятися, звичайно.

Коли ти не можеш поговорити про це зі своєю найкращою подругою, то це не жахливо – це повна дупа, твою матір!