- Вб'єте правду? Він був свідком під час облоги Форлі. Він бачив, що ваш брат біг як боягуз.
— Чого ви його врятували?
- Це справа честі. Я б'юся з чоловіками, не з хлопчиками.

Він був сповнений енергії, мабуть, вставив собі клізму з кави.

Вимога людини, щоб її полюбили, є найбільшою з усіх зарозумілостей.

Я хочу постаріти без пластичних операцій. Вони роблять обличчя неживим, позбавляють його характеру. Я хочу, щоб у мене вистачило сміливості зберегти вірність створеному мною обличчю. Іноді я думаю, що легше було б уникнути старості, померти молодою. Але тоді моє життя залишилося б незавершеним, чи не так? Я ніколи б повністю не впізнала себе.

Коли Господь покличе на свій суд праведний, Він запитає мене:«Чому ти вбив одне з справжніх моїх чудес?» Що я скажу Йому? Що це моя робота?

Я пам'ятаю, як хтось із космонавтів сказав: що далі ти від Землі, то більше ти розумієш про Землю. Так само і я: більше дізнався про Америку, коли з неї поїхав. І я багато дізнаюся про себе, варто мені загубитися десь у глушині.

П'ятниця – мусульмани не працюють, субота – євреї не працюють, неділя – православні не працюють, у понеділок – революція.

Життя і смерть такі непередбачувані, такі близькі один до одного. Ми існуємо, не знаючи, хто наступний покине цей світ.

…не приходь до мене зі своїми почуттями. Мені своїх вистачає…

Давайте розглянемо таке запитання. Я про манеру злитися, точніше, про звичку — злитися, яка є у всіх. Звичка злитися, в основному, пов'язана з тим, що в якийсь момент ваше ставлення до чогось було суб'єктивним. А любов, як я вже казав:«Дуже суб'єктивна штука», саме тому вона  часто спонукає до суб'єктивності в поведінці.