Чи шкодую я? Не знаю. Адже це був крок  у невідомість, який приваблював мене саме тому, що, крокуючи, я не знала, чи я ступлю на тверду землю. І не ступила. Не земля в мене під ногами, а пліт.

Одного разу я переконав його, що сушіння для одягу – це машина часу; коли він виліз із неї, я був одягнений ченцем і погрожував спалити його як чаклуна.

Щось, воля ваша, недобре таїться в чоловіках, що уникають вина, ігор, товариства чарівних жінок, застільної бесіди. Такі люди або тяжко хворі, або потай ненавидять оточуючих. Щоправда, можливі винятки. Серед осіб, що сідали зі мною за бенкетний стіл, траплялися іноді дивовижні негідники!

Не кажіть«прекрасний роман» у житті. Скажіть краще: "перший".

Діяльність не є похідною від соціальної структури. Все навпаки: соціальні структури«зростають» на підкладці діяльності. Це встановив ще Маркс.«Виробничі відносини» змушені історично слідувати за розвитком«продуктивних сил». Радянські постмарксисти показали ще тих-таки 1960 – 1970-х, що діяльність, її якість, потужність, рівень розвитку визначаються культурою, що й треба розуміти як транслювану крізь історичний час сукупність норм, зразків і зразків діяльності. Якщо хочемо історичного прориву, необхідно реформувати не форми соціальної організації, а концентрувати культуру. Це філософське, тобто світове, загальнодоступне розуміння. Ексклюзивно – історично раніше, ніж усі, ніж будь-хто, – це розуміли царі-модернізатори: від Петра Великого до Йосипа Сталіна. Щоб мати діяльність, потрібно мати культуру. Соціальна організація суспільства означає особливості та умови реалізації діяльності. З соціальної організації випливає лише політика реалізації. Сам історичний рівень діяльності єдиний за єдності культури. Підкоривши організацію діяльності соціальної організації, як нас повчали західні ідеологи, ми запустили механізм руйнування діяльності, її планомірної деградації. Радянський проект – при всіх претензіях до нього щодо воєнізованого, спрощеного підходу до управління економікою – стратегічно займався концентрацією на нашій території європейської культури, досягнувши в принципі того ж рівня цивілізаційного розвитку діяльності, що й увесь західний світ. Міф  про діяльнісне відставання СРСР був явною і усвідомленою брехнею.

Неробство розчиняє особистість, як кислота метал, непомітно, але неухильно. А найстрашніше, що може втратити людина – це втратити себе.

Герої в романах борються з огидними демонами, у яких очі червоні, як вугілля, що горить. Очі мого демона були червоні від сліз.

Якщо ти самотній, то повністю належиш самому собі. Якщо поруч із тобою знаходиться хоча б одна людина, то ти належиш собі лише наполовину або навіть менше, у пропорції до бездумності її поведінки; а вже якщо поряд з тобою більше однієї людини, то ти поринаєш у жалюгідний стан все глибше і глибше.

- Що, якби я сказала тобі, що Клауса можна вбити? Не тимчасово кинджалом, а по-справжньому.
— Я б сказав, що ти зневірилася і брешеш… чи п'яна. Або напившись відчайдушно брешеш.

Життя тривало, але це було не їхнє життя!