Не зазнавши, не можна судити про деякі речі.

У житті бувають захоплення, які розбурхують мозок і почуття, розум і серце. Але є таке кохання, яке не хвилює, — воно  проникає в глиб людини і вмирає лише разом із істотою, в якій пустила коріння...

Уроки загальмовують розвиток та руйнують здатність до індивідуального мислення.

Усьому є причина. У будь-якого мурахи, у всякої комашки є завдання. Ми можемо лише здогадуватися про великий перебіг розвитку. А вже людина… і зовсім скринька із секретом.

— Ні, Озгуде, давай начистоту. Я взагалі не можу стати твоєю дружиною!
- Чому?
— Ну... Хоч би тому, що в мене фарбоване волосся!
- Це не важливо.
- А я курю! Димлю як паровоз!
— І це не має значення.
— А яке в мене минуле? Прорва чоловіків і навіть один саксофоніст!
- Я тебе прощаю.
— О, Боже!... Я ніколи не народжу тобі дитину!
— Усиновимо чужого.
— Ну, якщо тобі й цього мало... Ех, я ж ЧОЛОВІК!
— Ну, кожен має свої недоліки.

Шлюб — це не тільки і не стільки постіль, а й певні домовленості про взаємодію двох систем, які в цьому випадку стають надто вразливими один від одного.

— Схоже, твоя підсвідомість намагається з тобою спілкуватися.
— І як мені сказати своїй підсвідомості, щоб вона використовувала відому мені мову?

— У нього є друзі?
- Ти його бачив?!

Але я не брешу про те, що сталося зі мною. І Етель не бреше. А правда чи неправда, книга чи не книга... Я землю випалю цих привілейованих, жалюгідних негідників! Хочеш потрапити під роздачу, Шеріл?! Назви мене чи будь-яку з цих прекрасних, юних, сильних, інтелігентних дівчат... повією. Ще. Один. Раз.

Віра без діл мертва.