Письменник – унікальний архіваріус, страж часу, дивний персонаж, – у його торбинці фасони одягу, марки машин, блиск жерстяного даху сараю, зім'ята серветка з швидкоплинною адресою, ледь підсохла сльоза на вилиці хохочущої дівчини, ліпнина балтій. раптом оживе і заворушиться шматочок часу, відрізок епохи... ось вже тріумф, ось радість!
Хто одного разу не переборов у собі боягузтво, вмиратиме від страху до кінця своїх днів.
— Ти куди, Федю?
— Шефе, у мене паспорт прострочений... підроблений... молдавський...
Всім дівчаткам треба казати, що вони гарні.
Кожна людина має право на другий шанс. Хтось заслужив на цей шанс довгою і кропіткою роботою, деяким саме життя дає другий шанс. Хтось хоче отримати другий шанс, хоча сам боїться собі в цьому зізнатися - загалом, життя сповнене сюрпризів!
Я ще не вирішив, хто я чи що я. Мені дали ім'я та номер і посадили до камери. Я жив у камері з ім'ям і номером... Я ніколи не ходив до школи, тож так і не навчився поважати грамоту, не навчився ні грамотно писати, ні добре читати. Тому я й залишився у в'язниці.
Не можна позбавити людину її світу і чекати, що вона буде щасливою.
Ти знаєш, що постійно крутиться у мене в голові? Де мій бутерброд?