Хто справді намагався визволити нас, то це президент Татарстану Шаймієв. Надсилав різних переговорників, якось майже домовилися про звільнення, але в останній момент усе зірвалося. Пропонували обміняти нас на«КАМАЗи», гелікоптери, запчастини для літаків, навіть гроші на викуп зібрали — понад два мільйони доларів готівкою... Але таліби ціну набивали, ми для них були козирною карткою. Хто про них знав раніше? А так світ почув, що в Афганістані є рух учорашніх студентів, випускників медресе.

Якщо можеш зробити подарунок, то не зволікай з цим, пам'ятаючи, що обставини мінливі.

Для того, щоб бути разом. Просто бути разом. А це ж важко, дуже важко, і не лише шизофреникам та юродивим. Всім важко розкриватися, вірити, віддавати, рахуватися, терпіти, розуміти. Так важко, що часом перспектива здохнути від самотності бачиться не найгіршим варіантом.

Музика поєднує всіх, крім сусідів.

І ось вона спершу довго плакала, а потім стала зла...

Справа - це святе. Особливо чуже, особливо коли своїх вже давно немає.

Ідеї — це дуже особисте, тому нам потрібні надійні способи визначати, хто стоїть за кожною ідеєю, яку ми використовуємо, оскільки ці люди заслуговують на повагу за свій внесок, так само як і ви, якщо хтось скористається вашою ідеєю.

Як би життя нас не било, ми вистоємо.

Вранці люди зовсім інші. Вранці вони самотніші. У цьому холодному та вологому повітрі. Увечері люди збираються разом, п'ють коньяк, грають у шахи, слухають музику та кажуть, що вона прекрасна. Вночі вони кохаються або сплять. Але вранці... До сніданку... Ти зовсім самотній.

Немає почуття "впевненості", є просто почуття розуміння того, що ти робиш. Коли ти знаєш, що ти робиш, знаєш, що відбувається, знаєш, які люди оточують тебе, до чого ти йдеш: ось тоді ти можеш діяти впевнено. Ти не відчуваєш себе впевнено, ти просто знаєш, що ти робиш.