Розумієш, достатньо однієї надії. Надія – гарна емоція.

Кожна зустріч з вами - це алмаз, який я ховаю в скарбницю моєї душі. Сьогоднішня зустріч - четверта коштовність, викинута вами і підібрана мною.

У наші дні не залишилося зовсім глухих місць.

Існує ж серед іншого сміху такий, що не йде з грудей Богом даним шляхом, а рядиться та порожнім дзвоном розсипається тільки заради того, щоб продзюрчати красиво.

Дивна у людей звичка — за найдивовижніших обставин вони поводяться, як ні в чому не бувало.

- Ти зараз серйозно?
— А ти гадаєш, я жартую, чи що? Я заходжу на кухню, причому з дівчиськом, у нас там все добре, розумієш...
— Ти, значить, все-таки замутив з цим теличком, красаво.
- Олеже! Я б попросив не висловлюватися в такому тоні про дівчину, яку я люблю, ясно тобі?
— Ми тільки-но схрестили шпаги...
— Че?
- Ну в сенсі твій член торкнувся мого.
- Ти дурний чи що? Ха-ха-ха. Коротше, Оленка — класна дівка, я давно хотів затягнути кудись і їй, ну... Але це з любові! Це не той випадок, коли я, наприклад, твою дружину... Вибач, брате.
— І що вони розстріляли труп?
— Ось ще раз ось нагадав про дружину...
- Так. Вони розстріляли труп і викликали, ***ь, ментів.
- Ха-ха-ха.
— Тобі смішно, а мені довелося все це розрулювати в день весілля моєї сестри! Наче мені ось зайнятися більше нема чим.

Актор – це людина, яка не слухає, поки говорять не про неї.

Важко спокусити жінку, до якої звертаєшся на ви.

При прибиранні завжди знаходиться щось цікаве, що перериває її на невизначений термін, а то й взагалі.

Я думаю тільки про тебе, - сказав він. — Більше я ні про що не жалкую. Якби я міг повернутися назад, я б знову зробив те саме. Я радий, що я вбив Ребекку. Мене ніколи не мучитимуть докори сумління через неї. Ніколи. Але ти... Я не можу забути, що я зробив тобі. Я дивився на тебе весь ленч, я не міг думати ні про що інше. Воно зникло назавжди, це кумедний, юний, втрачений вираз, який я так любив. Я вбив його, коли я розповів тобі про Ребекку. Зникло назавжди. Ти подорослішала за одну добу...