— Коли я росла, я не мав нормальних батьків, звичайної родини, як у всіх. Я завжди відчувала, що мені чогось не вистачає, а тепер я стою тут і розумію, що маю все, що мені потрібно... ти моя сім'я.
- Фібі, ти така гарна, добра, щедра. Хоч трохи дивна. Кожен день з тобою - пригода, навіть не віриться, що мені так пощастило, і мені не терпиться провести з тобою залишок життя.
У цьому світі нам нічого не належить. Просто ми й речі іноді знаходимо одне одного.
Музика дуже впливає на мене. Є деякі пісні, які, коли я їх чую, миттєво повертають мене до певних моментів у моєму житті. Є пісні, які я не можу чути, бо вони нагадують мені, скажімо, про народження моєї дочки чи сина. Я не можу їх слухати, бо можу розплакатися.
- Знайомтеся. Олександр Кордон – акула шоу-бізнесу.
- Сашко. Кит-вбивця.
Так, світ – вразливе місце. І так, ми доклали до цього руку. Але краще за нас ніхто не здатний захистити його.
Все зло відбувається тому, що на цьому світі ми постійно опиняємося перед спокусою слухати і брати за приклад тих, хто гірший за нас...
Кажуть, що після смерті ми розрізаємо своє життя на шматочки і роздаємо її коханим людям, кожному свій... Мені пощастило, вже уявляю, як я її розкромсаю...
Самого народження я знала, що наш світ не єдиний, наша реальність не є унікальною. Поруч із нами є ще один світ: потойбічний, паралельний, невидимий, потойбічний — назв у нього безліч, суть — одна. Він населений мільярдами істот, в ієрархії яких навряд чи хтось із розбереться, та й я не намагалася. Мені достатньо було знати, що він існує.
Ось що означає бути ченцем, сину мій, ось яка реальність монастирського життя. З одного боку, жорстокість, з іншого — страх і боягузтво, егоїстичний інтелект, або безглузда відданість. Ось що являла собою інквізиція.