— Любий, як я тобі?
— Я не…
— Ах так, ти не мій милий, я заміжня, а ти взагалі квітка дзвіночок, жодного разу не динь-дин!

- Хлопче, покладеш ноги на кавовий столик, дам по лобі ложкою!
- Я й не думав!
— Саме думав!

— Яке місце Ви собі відводите серед письменників, які нині живуть, і письменників недавнього минулого?
— Я часто думаю, що повинен існувати спеціальний друкарський знак, що означає посмішку, — щось на зразок вигнутої лінії, що лежить горілиць дужки, саме цей значок я поставив би замість відповіді на ваше запитання.

Самі собою речі нічого не варті; цінність їм надають живі люди.

Йому згадалися слова батька:«Легко штовхати беззахисних, синку. Легко, абсолютно не страшно і дуже підло».

– Так би й сказала! – докірливо сказав Заєць. - Треба говорити те, що думаєш!
– Я завжди так і роблю! – випалила Аліса, а потім, трохи подумавши, чесно додала: – Ну, принаймні… принаймні, що я говорю, те й думаю. Загалом, це ж одне й те саме!
- Нічого собі! - Сказав Капелюшник. - Ти б ще сказала: "я бачу все, що їм", і я "їм все, що бачу" - це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – підхопив Заєць, –«я вчу те, чого не знаю» і«я знаю те, чого не вчу» – це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – несподівано відгукнулася Соня, не розплющуючи очей, –«я дихаю, коли сплю» і«я сплю, коли дихаю» – це теж одне й те саме…

Якщо жінка не має рації, відразу попросіть у неї прощення. (Коли жінка не має рації, то насамперед потрібно вибачитися і замовкнути.)

Залякування — це найефективніший спосіб на свідомість.

— Кохання — поганий дипломат, — трохи посміхаючись, зауважив Бернальдес, — і чи варто рахувати минулорічні хмари. Що зроблено, того не повернеш.

... Будь-який нормальний командир може наказати тільки те, що здатний виконати його підлеглий (...) Зможеш змусити підлеглого виконати твій наказ — віддавай його, а ні — мовчи і вдай, що все йде за твоїми планами...