Владислав Божедай. Хроніки псіХО-ХОнавта
Оптимізм це коли ви думаєте, що все гірше вже позаду.
Оптимізм це коли ви думаєте, що все гірше вже позаду.
У тому й складаються шахи. Сьогодні ти даєш супернику урок, а завтра він тобі.
Нещасною я стала у шість років. Гувернантка повела мене до приїжджого«звіринця». У маленькій кімнаті сиділа худа лисиця з очима людини. Поруч на столі стояло корито, в ньому плавали два крихітні дельфіни. Увійшли п'яні, галасливі обірванці і почали тикати в дельфінове око, з якого бризнула кров. Нині мені 76 років. Усі 70 років я цим мучаюся.
Дізнавшись, до якого пункту тіла
Землян прив'язаний ідеал,
всі здригнулися. Космос цілий,
Рида, Щупальця ламав.
Пліткувати«на вушко», нишком поширювати чутки, що ганьблять, інтригувати, збивати угруповання, юлити, вигадувати — все це було не по ній.
Вони скріпили свої стосунки нерозривними, диявольськими узами цілодобових розмов. (... вони зацементували свої відносини до звірячого ступеня безперервних щоденних та щонощових розмов.)
Якщо хочеш мати будинок, у тебе має бути робота, якщо хочеш мати гарний будинок, хороший - у тебе має бути робота, яку ти не любиш.