Краще бути однією, ніж нещасною з кимось.

— Ти з глузду з'їхав? На мені сукня від Valentino!
— Вода корисна для кровообігу. І тепер, коли твоя голова розуміє трохи краще, ти наступного разу подумай, перш ніж виплескувати на мене коктейль. І скажи Valentino, що сукня виглядає набагато краще мокрою.

Продуктивність її серця не перевищувала десяти кохань на місяць.

Рифма була шукачем, інструментом магнітного пошуку слів та понять. Кожне слово було частиною світу, воно відгукувалося на риму, і весь світ проносився зі швидкістю якоїсь електронної машини. Все кричало: візьми мене. Ні, мене. Шукати нічого не доводилось. Доводилося лише відкидати.

Дев'ятнадцять із двадцяти найкращих фільмів цього століття були зроблені за моєю участю, крім одного, про хлопчика, що залишився на Різдво один удома… Хтось продав душу дияволу, щоб заробити на цьому лайні гроші.

Імператор, який вбиває відданих йому, не вселяє відданість.

Батько вів мене за руку і розповідав, що знамениті вітражі собору виготовили близько восьми століть тому і досі ніхто не знає, як "повторити такий відтінок синього". Мені тоді було вісім, і слова батька ввели мене в ступор, адже до цього пам'ятного дня я щиро вірила, що мир і ми разом із ним рухаємося шляхом прогресу. Мої погляди на еволюцію історії на той момент серйозно похитнулися.

— Сене, ти що, чекаєш поки що чарівні гноми сюди насиплять корицю?
— Ну, шефе, та просто тут...
—«Просто тут, просто тут...», сам ти простотуй! Калека...

Ось моя спадщина - навичка скидати минуле життя, наче зміїну шкіру, винаходити нову правду для кожної нової сторінки, моральна амнезія.

Якщо люди пам'ятають чиїсь історії, така людина стає безсмертною.