Під зірками немає  нічого, на що можна пильно дивитися.

Закоханий чоловік нерідко виглядає дурнем; закохана жінка - ніколи.

Навіщо мені безсмертя? Я навіть не знаю, що мені робити завтра.

Всюди царство підступності, і царства іншого немає!

Кажуть, війна — найкращий друг смерті, але мені слід запропонувати вам інший погляд. Війна для мене як новий начальник, який вимагає неможливого. Стоїть за спиною і без кінця повторює одне:«Зробіть, зробіть…» І працює. Виконуєш. Начальник, однак, вам не дякує. Він потребує ще більше.

— Ну, просто ж. Хочеш – йди, не хочеш – не йди.
— Якби я знала… хочу я чи не хочу.
— Ось і я теж...

Краса не в обличчі, краса - це світло в серці.

— Маяковський, ви вважаєте себе пролетарським поетом, колективістом, а всюди пишіть: я, я, я...
— А як ви вважаєте, Микола Другий був колективістом? А він завжди писав:«Ми, Миколо Другому...» І не можна скрізь у всьому говорити«ми». А якщо ви, скажімо, почнете освідчуватися в коханні до дівчини, що ж, ви так і скажете:«Ми вас любимо»? Вона  ж спитає:«А скільки вас?»

А твого
сонця
вистачить
на десять Африки.
А твого
холоду —
на кілька
Антарктидів.

Тисяча чортів, пане! Не вам вчити мене манер, попереджаю вас!