Птахи гинуть за їжу, а люди за багатство.

- Випусти мене з машини! Хочеш розбитися? Заради Бога! Але ж без мене!
- Та ні - удвох веселіше!

Але є щось більше за звичне русло. І є щось більше, ніж ми.

Дозвольте мені спокійно продовжувати роботу. Якщо це робота божевільного — що ж, то гірша. Я все одно нічого не можу з цим вдіяти.

Ех, майстерність не проп'єш!... Хоча спроби були...

Короткими мають бути три речі: мови, спідниці та афоризми.

Ти не відчуваєш ні ран, ні ниючої від обладунків спини, ні поту, що ллється тобі в очі. Ти перестаєш відчувати, перестаєш думати, перестаєш бути собою, залишається тільки бій  і ворог – один, інший, третій, десятий, і ти знаєш, що не підвладний втомі та страху на відміну від них. Ти живий! Навколо тебе смерть, але вони так повільно повертаються зі своїми мечами – ти танцюєш серед них, сміючись.

Мені однаково, чи пам'ятатимуть мене. Коли життя закінчиться, воно  закінчиться. Але мені було б приємно, якби Бог знав про моє існування, тому що я віруюча людина.

— Холодна вода, як та, що внизу, сотнями гострих кинджалів пронизує твоє тіло. Ти не можеш дихати, не можеш думати - все заповнює пекучий біль. Тому я не надто хочу стрибати з тобою, але мабуть нічого не поробиш. Дуже сподіваюся, що ти передумаєш і стрибати не доведеться.
- Ти божевільний!
— Усі так кажуть, але за всієї поваги, за бортом зараз не я стою.

Чи бачите, у в'язниці я вже бував. Щоправда, всього три тижні і лише в передварілівці, але коли тобі двічі на день доводиться грати в шахи з похмуро-лютим уболівальником«Вест Хем», у якого татуювання«УБ'Ю» на одній руці та«УБ'Ю» на іншій, та ще й набором шахових фігур, де не вистачає шести пішаків, усіх ладей і двох слонів, – загалом, ти мимоволі раптом починаєш цінувати деякі дрібниці. Такі, наприклад, як свобода.