Марнославство, марнославство і марнославство скрізь — навіть на краю труни і між людьми, готовими до смерті через високе переконання. Марнославство! Мабуть, воно є характеристичною рисою та особливою хворобою нашого століття. Чому між колишніми людьми не чути було про цю пристрасть, як про віспу чи холеру? Чому в наш вік  є тільки три роди людей: одних — тих, хто бере початокмарнославства як факт необхідно існуючий, тому справедливий і вільно підпорядкованих йому; інших — тих, хто приймає його як нещасну, але непереборну умову, і третіх — несвідомо, що рабськи діють під його впливом? Чому Гомери і Шекспіри говорили про любов, про славу і страждання, а література нашого століття є лише нескінченна повість«Снобсів» і«Марнославство»?

— Як тільки я побачив тебе, то зрозумів, що з головою в тебе все добре.
— Якби було добре, я б тут працювала?!

У нас не так багато свят, які ми відзначаємо всією країною. Це вдала гра збірної Росії з футболу та Новий рік. Але, оскільки, другий празник ми відзначаємо набагато частіше, про нього і піде мова...

- Ти врятував мені життя.
— Не змарнувати.

Невміння адаптуватися до внутрішнього світу — настільки ж тяжке за наслідками недогляд, як і невігластво і незручність у зовнішньому світі.

Я довіряю тобі. Не знаю, чому, але довіряю.

Нервувати через те, що хтось заробляє швидше, ніж ви, — один із смертних гріхів. Заздрість — ідіотський гріх, оскільки він єдиний, якого вам ніколи не буде радості. Купа страждань та нічого приємного. Кому це потрібно?

Я став безумцем, який страждає від довгих нападів жахливого здорового глузду.

... ти можеш відчути чистий кайф, тільки якщо кидаєш щось важливе, щось, що для тебе самого багато важило. Висмикуєш самого себе з корінням. Але зробити це можна тільки тоді, коли маєш коріння.

Випробовувати страх не ганебно, ганебно і негідно мислителя ігнорувати причину, що цей страх викликала.