Не вкладається в голові - розтягніть уздовж спинного мозку.

Молодший брат Лілі боявся темряви, коли були дітьми. Вона  дражнила його цим, називала малюком і трусиком. Коли мати кричала їм вимкнути це чортове світло і спати, Лілі гасила світло, а потім починала шипіти і гарчати, як чудовисько, поки брат із криком не вискакував з ліжка, тільки щоб отримати тріпку від роздратованої матері.
Їй хотілося, щоб вона  могла повернутись у минуле і сказати йому: тепер вона  розуміє. Що нарешті усвідомила, якою страшною буває темрява. Тому що в справжній темряві тобі залишається лише твоя уява.

Є багато хлопців, які підлизуються до тебе, якщо в тебе щось добре завелося, але коли їм самим трапиться натрапити на щось хороше, вони тобі ні слова не скажуть, а постараються все це привласнити.

Одним і тим самим мозком мислити і вірити?

Не можна приймати чоловіків так близько до серця.

У космосі немає  пір року: немає  зими та літа, немає  весни та осені. Немає  тут якогось конкретного вечора чи ранку, а є лише космос і більше нічого.

Зникла доблесть у людському стані,
як ти сказав, добра зовсім немає  в ньому,
підступність давить світ у своєму капкані.

— Я покажу вам те, що ми бачимо. Тільки нікому ні слова.
— Ну так, телички люблять хлопців із уявним другом!

... серед огидних людських кістяків знайшли два скелети, з яких один, здавалося, стискав інший у своїх обіймах. Один скелет був жіночий, який зберіг на собі ще деякі уривки колись білого одягу... Інший скелет, що міцно обіймав перший, був скелет чоловіка. Помітили, що спинний хребет його був викривлений, голова глибоко сиділа між лопаток, одна нога була коротша за іншу. Але його шийні хребці виявилися цілими, з чого виявилося, що він не був повішений. Коли його захотіли відокремити від кістяка, який він обіймав, він розсипався прахом.

А її посмішка може привести кораблі до берега навіть у непроглядній темряві.