Бертольд Брехт. Вигнаний з вагомих причин

Я виріс у багатій родині. Мої батьки начіпляли на мене комірці, виховували мене, привчаючи до того, що навколо має бути прислуга, вчили мистецтву наказувати. Однак, коли я став дорослим і озирнувся довкола, не сподобалися мені люди мого класу, не сподобалося мені наказувати і мати прислугу. І я покинув свій клас і став до лав незаможних.

Докладніше

Борис Акунін. Чорне місто

Людина, шлях якої сповнений небезпек, має жити без кохання. І справа тут не в тому, щоб оберігати свою душу від зайвих ран — зовсім ні. Той, хто не наважується любити з боягузтва чи самолюбства, гідний зневаги.
Справа в іншому: не можна допускати, щоб тебе покохав хтось інший. Тому що людина, чия карма огорнута грозовими хмарами, навряд чи доживе до мирної смерті. Він загине, і та, хто віддала йому свою душу, залишиться на світі сама. Якою б героїчною не була б твоя смерть, ти все одно виявишся зрадником, причому зрадиш найдорожчу істоту на світі. Висновок очевидний: нікого не пускай у своєсерце і тим більше не вторгайся в чуже. Тоді, якщо ти загинеш, ніхто не буде вражений або навіть поранений горем. Ти підеш легко і безжурно, як іде за горизонт хмара.

Докладніше