Надприродне. Дін Вінчестер

— То чого ти взяв, що бачив саме ангела?
— Просто... він з'явився переді мною, і мене... переповнило таке почуття... розумієш? Немов на мене зійшла благодать і спокій.
— Гаразд, ти просвітлений мій, може, купимо тобі джедайський меч  і відправимо на Дагобу.

Докладніше

Вічне сяйво чистого розуму (Eternal Sunshine of the Spotless Mind). Клементіна Кручинськи

— Я як відкрита книга, розповідаю тобі все найпотаємніше! А ти не довіряєш мені!...
- Нескінченна тріскотня не є спілкування.
— Я не тріщу, я хочу тебе впізнати… Ми маємо розмовляти!
- Угу.

Докладніше

Ніна Кривошеїна. ЧОТИРИ ТРЕТІ НАШОГО ЖИТТЯ

Коли батьки мого батька померли, його старший брат Олександр Павлович, який був років на 12 старший за нього, став його опікуном і віддав його у військовий корпус у Москві, і хлопчик жив у Дворянському пансіоні. Я часто питала батька про життя в цьому пансіоні; про це життя він зберіг добрі спогади. Завідували господарством у пансіоні, а також і вихованням учнів чоловік та дружина, він був російською, вона  француженка. Уклад життябув сімейний, вихованці не відчували себе самотніми чи нещасними; одне, з чим вони не могли примиритися, це супи, якими їх годувала французька директорка: супи були чисто овочеві, протерті і без м'яса. Хлопчикам з вовчим апетитом здавалося, що французька Madame на них заощаджує і не дає їм звичайного борщу з жирком та добрим шматком яловичини!

Докладніше