Люди не хочуть жити вічно, люди просто не хочуть вмирати.

Найбільше з переваг оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, що не потрібно.

У того, хто не гидить під себе, коли до його горла підставляють ніж, немає  або кишок, або мізків.

- Я дуже, дуже багата!
— Не хвилюйся, це минеться!

Режими руйнуються кожен день. Я втомилася їх оплакувати – я російська.

... дружнє попередження полковника-фронтовика: якщо будеш цікавити, зіставляти і думати, то можеш додуматися до поганого.
Думати він мені не радив. А якщо й думати, то виду не подавати, що думаєш. Так спокійніше. До великих зірок, казав він мені з сумом, дослужитися можна, якщо ніхто в тобі, в'юнош, сапієнс не запідозрить.

Не можна переписувати історію, маючи на меті задовольнити наше моральне почуття, яке визначає, яким усе має бути.

Коли люди вирішують припинити з кимось близькі стосунки, вони часто вживають побиту фразу —«рухатися далі». Типу:«Я застала Стіва в ліжку зі стриптизеркою, вони робили гидкі речі. І я вирішила: треба рухатись далі». А я думаю про себе:«Взагалі, хто тут вирішив рухатися далі, то це швидше Стів».

Автор уміє чекати. І чекати. Великого Чоловіка. Велику Собаку. І Великого Читача.

Лише у Росії рік виборів президента може збігтися з роком ймовірного кінця світу.