Ганна Гаврилова. Академія Стихій. Підкорення вогню
Дорс розплився в черговій широкій усмішці і награно зітхнув.
– І тут кохання? –«сумно» запитав він. - А до весни ще цілих півроку!
Дорс розплився в черговій широкій усмішці і награно зітхнув.
– І тут кохання? –«сумно» запитав він. - А до весни ще цілих півроку!
Крихітні опереткові народи бавляться грою в уряди, поки одного прекрасного дня в їхніх водах не з'явиться мовчазний військовий корабель і каже їм: не ламайте іграшок.
Досконалість не можна любити ; на досконалість можна тільки дивитися як на досконалість, чи не так?
Армією управляє шлунок.
Чорне небо було буквально всипане зірками. Зоряне небо над океаном — зовсім не те, що зоряне небо над Лондоном. Над океаном це осяжна неможливість, і споглядання неба є погляд у нескінченність.
Настає час, коли ми виростаємо. Коли звичне старе не приносить більше радості.
І все ж радість глибша, ніж скорбота. Але всяка радість прагне вічності.
У житті можливі лише дві трагедії. Перша – не отримати того, що мрієш. Друга – отримати.