Книги - це переплетені люди.

Ну так, найлегше послати людину, а ось зрозуміти, поспівчувати йому...

Страх паралізує, змушує не діяти. Або ще гірше. Робити те, що потім пошкодуєш.

Більшість людей безсердечно ставляться до черепах, адже черепаше серце б'ється ще довго після того, як тварину вб'ють і розріжуть на шматки.«Але ж і в мене, — подумав старий, — таке ж серце, а мої ноги та руки такі схожі на їхні лапи».

Чомусь чоловіки вважають, що якщо дівчина не потворна і тримається вільно, не затискається – отже, вона  на все готова.

Людина має бути здоровою, для цього треба займатися тренажерами, а не розумними книжками, від них очі псуються.

Яке зло
Ще хотіло б зі мною знайомства?

…праведні мотиви далеко не завжди призводять до правильних результатів.

У місті п'ятнадцять років — не так багато. Дитина в такому віці може бути ще дитиною, але в глушині, в глушині такої величної, як це овіяне століттями князівство п'ятнадцять років — вік набагато значніший.

...... населення, яке, заковтуючи із засобів масової дезінформації, наївно вважає, що для того, щоб життя покращувалося, його необхідно спочатку серйозно погіршити. А потім навіть незначна зміна на краще сприйматиметься як перемога. Так само як у
відомому анекдоті про батька сімейства, який прийшов до мудреця і скаржиться:«Живемо в однокімнатній квартирі уп'ятеро, дві родини, тісно, ​​важко». Мудрець радить йому завести собаку та поселити її разом із ними. Батько сімейства не розуміє, але мудрець радить, отже, треба зробити. Життя стає ще нестерпнішим. Батько знову йде до мудреця. Той вислухав і порадив завести козу: мовляв, молоко питимете. І зновубатько сімейства слухається поради. Життя стає зовсім нестерпним. Знову доводиться йти до мудреця. Той дивується, як же так — усі поради не на користь? Ну, спробуй тоді віддати комусь козу. Послухав батько сімейства мудреця, зробив так, як він сказав. Через тиждень приходить до нього радісний і каже:«Віддали козу — добре стало жити, єдине, що заважає, — це собака. Ночами гавкає, спати не дає». Вислухав його мудрець і знову радить:«Ну, якщо собака спати заважає, віддай її комусь». Віддали собаку. І зажила родина щасливо. Дружина спекла торт і каже чоловікові:«Віднеси торт мудрецю, завдяки його порадам ми нарешті зажили добрета щасливо. Якби не його мудрість, ми так би й мучилися до кінця життя». Ось так, на превеликий жаль, відбувається і в нашій країні. Замість того, щоб жити своїм розумом — живемо чужим. А життя, якщо на неї подивитися тверезим поглядом, стає все гірше і гірше. Пора вже віддати комусь і козу, і собаку. Запитання тільки: хто їх візьме?