Йоуханнес ур Кетлум

Самотній! Одинокий!
Серце ледве живе,
життя вичерпалося джерело,
кров, загуснувши, палить.
Де ж ти, де, весна?
Або настав мій термін -
тут мені смерть суджена,
тут помру, самотній. Він далекий! Він далекий!
Там, за синьою морів,
милий дол, отчий дім,
дім  у батьківщині моїй.
У ясне небо дня
мені б глянути разок!
Віднеси мене
за моря, вітерець.