Вінсент Ван Гог. Листи до брата Тео

У твоєму листі була фраза, що вразила мене:«Я хотів би піти від усього, я сам причина всього і завдаю іншим лише неприємності, я один накликав це лихо на себе та інших». Ці слова так вразили мене тому, що таке саме почуття, точно те ж саме, ні більше і не менше, відчуваю в душі я. Коли я думаю про минуле, коли я думаю про майбутнє – про майже непереборні труднощі, про велику і тяжку роботу, до якої в мене не лежить душа і від якої я, вірніше, моє погане«я» охоче б ухилилося; коли я думаю про багатьох людей, чиї очі спостерігають за мною, я передбачаю, що, якщо в мене нічого не вийде, вони зрозуміють, у чому справа, і не обсипатимуть мене дріб'язковими докорами, але, будучи досвідчені і досвідчені у всьому, що добре, Чесно і справедливо, всім своїм виглядом скажуть:«Ми допомагали тобі і були тобі світочем; ми зробили тобі все, що могли. Чи на повну міру своїх сил ти працював? Де ж плоди нашої праці та нагорода за нього? Чи бачиш, коли я думаю про все це і ще про багато речей, надто багатьох, щоб я міг тобі їх перерахувати, - про труднощі та турботи, які аж ніяк не зменшуються з віком, про страждання, розчарування, про страх перед невдачею і навіть ганьбою, - Тоді і мені не чуже це бажання - піти від усього!

Цитата з книги Листи до брата Тео, автор Вінсент Ван Гог