Ніна Горланова. Роман виховання

Незабаром мати принесла маленький пакунок, у якому була сестра. Дядько Вася кликав її завжди:«Доходяга». Мовляв, все одно здохне – шкіра та кістки.
Доходяга поклали на підлогу, і Настя міцно притискала її до себе, щоб зігріти. Вона  годувала сестру розмоченим хлібом, який вигадала красти у голубів.

Цитата з книги Роман виховання, автор Ніна Горланова