Олексій Миколайович Толстой. Аеліта

І там не втекти від себе — за межею Землі, за межею смерті. Навіщо треба було сьорбнути цю отруту — любити! Жити б непорушним. Летять же в ефірі замерзлі насіння життя, крижані кристали, летять дрімлі. Ні, треба впасти і розцвісти - прокинеться до спраги - любити, злитися, забути, перестати бути самотнім насінням. І весь цей короткий сон для того, щоб знову - смерть, розлука, і знову - політ крижаних кристалів.

Цитата з книги Аеліта, автор Олексій Миколайович Толстой