Валентин Распутін. Прощання з Матерою

Господи, як легко розлучається людина з близькими своїми, як швидко забуває всіх, хто не діти йому: дружина забуває чоловіка, чоловік дружину; сестра забуває брата, брат сестру. Ховить - волосся рве на собі від горя, на ногах стояти не може, а минає півроку, рік, і того, з ким жили разом двадцять, тридцять років, з ким народжували дітей і не сподівалися один без одного жодного дня, ніби ніколи і не було. Що це? Так судилося чи зовсім закам'яніла людина? І про дітей своїх, покладених раніше себе, він страждає лише тому, що відчуває свою провину: він повинен був берегти їх і не зберіг.

Цитата з книги Прощання з Матерою, автор Валентин Распутін