Сказ про те, як цар Петро арапа одружив. Петро I

- Де Ванька?
- Я тут! Ось яйце знесу! Дивись, Олексійовичу! Цей спритний півник — задира, бешкетник, видно з мічманів, а цей — смирний, арапського роду.
- Ну і що ця алегорія означає?
— А те, що мічман Говоров з дурості своєї Ібрагімку на дуель викликав.
- Знайти Говорова!
- А що мене шукати? Ось він я!
- Ти Ібрагіма на дуель викликав?
— Викликав, Пане! Тільки він відмовився.
- Відмовився? Це мені безчестя... Я ж першої роти Преображенського полку капітан, він же в роті тієї — поручик. Прийде мені за свого субалтерна виклик приймати. Де будемо битися? Якою зброєю?
- Бог  з тобою, Государю! Я не стану...
- Дуельнийстатус забув? Буде яка персона іншу персону на дуель викличе, а сама від цієї дуелі ухилиться, таку персону палицями гнати з двору, як останню шельму! Так шельма ти і є! А палиця при мені!