Патрік Ротфусс. Ім'я Вітру

Здатність справлятися з болем є найбільшим даром  нашого розуму. Класична думка говорить про чотири двері розуму, якими кожен може скористатися у разі потреби.
Перша – це двері сну. Сон пропонує нам притулок від світу та його болю. Сон прискорює протягом часу, відокремлюючи і віддаляючи нас від того, що завдало нам болю. Поранені часто втрачають свідомість, а люди, що отримали страшні звістки, непритомніють. Так розум захищає себе від болю, проходячи через перші двері.
Другі двері – двері забуття. Деякі ранинадто глибокі і не піддаються зціленню - принаймні швидко. Крім того, спогади часто завдають біль, тут уже нічого не вдієш. Прислів'я«час лікує всі рани» брехлива: час лікує багато ран. Інші ховаються за другими дверима.
Треті двері – двері безумства. Іноді розум отримує такий удар, що впадає у божевілля. Хоча це виглядає безглуздим, насправді користь є. Бувають часи, коли реальність не приносить нічого, крім болю, і щоб від неї вберегтися, розумзмушений тікати від реальності.
Четверті двері – двері смерті. Останній притулок. Ніщо не може завдати нам болю, коли ми мертві, — принаймні так здається.

Цитата з книги Ім'я Вітру, автор Патрік Ротфусс