Джек Лондон. Мартін Іден

Коли він нарешті пішов, Мартін з полегшенням зітхнув. Він ставав нелюдимий. Йому з кожним днем ​​було все важче спілкуватися з людьми. Присутність їх обтяжувала, а необхідність підтримувати розмову дратувала його. Люди діяли йому на нерви, і, не встигнувши зустрітися з людиною, він уже шукав приводу від нього позбутися.

Цитата з книги Мартін Іден, автор Джек Лондон