Олександр Олександрович Зінов'єв. Російська доля, сповідь відщепенця

Відомо, що пам'ять людини не підпорядковується правилам логіки. Вона  не класифікує події його життя як суттєві та несуттєві і не віддає переваги першим. Я, наприклад, пам'ятаю досі номер телефону, за яким мені довелося дзвонити вперше в житті ще в 1933 році, але не пам'ятаю номер телефону своєї власної квартири, де жив багато років у Москві. Я пам'ятаю номер гвинтівки, яку мені вручили 1940 року в армії, але не пам'ятаю назви та розташування населених пунктів, у яких мені доводилося бувати під час мандрівок у 1939—1940 роках. Я пам'ятаю ім'я коня, якого мені дали після прибуття до кавалерійського полку. Але я не зміг протягом багатьох місяців, поки писав книгу, згадати ім'я  хлопця, з яким ділився шматком хліба та таємними думками і який доносив про мене до Особливого відділу полку. Так що якщо суворо слідувати тому, що застрягло у пам'яті, то об'єктивна картина життя не може вийти навіть за наявності щирого наміру бути об'єктивним.

Цитата з книги Російська доля, сповідь відщепенця, автор Олександр Олександрович Зінов'єв