Анна Андріївна Ахматова

Наснився мені майже ти
Яка рідкісна удача!
А я прокинулася, гірко плачучи,
Кличучи тебе з темряви. Але той був вищий і стрункіший
І навіть, може, молодший
І таємниці наших страшних днів
Не відав. Що мені робити, Боже? Що!... Це примара приходила,
Як передбачила я півстоліття
Тому назад. Але на людину
Чекала я до втрати сил. Подзвони мені хоча б сьогодні,
Адже ти все-таки десь є,
А я стала безрідною безрідною
І не чую крилату звістку.