Авторханов Абдурахман Геназович

Сталін нарешті помер. Перестало битися вовче серце і працювати диявольський розум.
Пішла людина, в якій не було нічого людського - ні душі, ні любові, ні жалості.
Холодна жорстокість професійного ката та звіриний інстинкт самозбереження споріднювали його більше зі звіриним племенем, ніж із родом людським.
Пішла людина, яка обезсмертила своє ім'я  мільйонами смертей найлюдяніших людей у ​​чекістських підвалах, сибірських тайгах, колимських рудниках, середньоазіатських пісках і кавказьких горах.
Пішла людина, яка створила, зміцнила і розширила безпрецедентну систему державного рабства та чорного мракобісся.
Пішла людина, яка виростила за своїм образом і подобою цілий легіон народних катів, що жадібно вхопилися за осиротілий трон.
Пішла людина, яка створила і виростила першокласну армію міжнародних майстрів повстань, революцій і воєн, готових кинути людство в нову катастрофу за ідеї покійного напівбога.
Пішла людина, яка протягом тридцяти років безкарно плавала в морі крові батьків і братів, у річках сліз наших матерів та сестер.
Пішов найклятіший із усіх проклятих людей, які коли-небудь крокували цією землею. Осиновий кіл у його могилу!
Вічне прокляття його пам'яті!!
Винищувальна війна його спадщині! Такий є вирок наших народів.
Такий він буде й у майбутніх поколінь!