Коли хочеш, щоби пішли всі, простіше піти самій.

Жінки, як кішки. Довго залишатись без господаря вони не можуть. Але й із господарем довго не можуть. Вічно у них усілякі метання. Так що краще бути поряд. Спокійно, впевнено, не смикатися, не ображатися, не лякати, не вставати в позу, жити своїм життям. І все буде тип—топ.

Іспит у тебе як стан душі або як вічний нежить. У всіх буває, але не у всіх проходить!

І навіщо люди ускладнюють собі життя? Невже не можна любити спокійно, комфортно? Навіщо всі ці образи на порожньому місці, трагічні обличчя та інші напруги?

Запам'ятай раз і назавжди, дитинко! Я ніколи не брешу! Я творчо імпровізую!

Рідний, я говорю, але не пробалтаюсь! Коли ти зрозумієш різницю!

Пегасиха — якщо хтось забув, це такий конячок з крильцями, на якому поети літають за горілкою!

І про що думала моя мати, коли лелеки підсунули їй такого бовдура! Треба було збивати лелеку з базуки ще на підльоті!

Це було не легко! Я вбив на це вагон дипломатії та три візки такту!

Це так банально, що цілком зійде за глибоку та оригінальну думку!