Якщо пам'ятаєш, головною скаргою Ешлі було те, що я маніакально—педатичний зануда. На що я відповів, що це три різні скарги.

Ти мав рацію, як би страшно не було, іноді треба покластися на долю.

— Знаєш, я завжди думав, що напишу книгу, яка змінить погляди людей на спорт, як« Людина, яка змінила все» чи«Фаворит». Але натомість я пишу книгу про хлопця, у якого два таланти: ловити м'ячі і не ловити хламідії.
— Я фотографую гамбургери. Знаєш у коледжі я хотів бути Енні Лейбовіц чи Річардом Аведоном, знімати людську суть, а зараз я роблю гарним фаст-фуд, щоби американці товстіли. Я не творець, я торговець смертю.

- Оскар, ласкаво просимо! Чудові новини, мені вдалося врятувати фікус на балконі, на жаль, цього не можна сказати про щось, що виросло на дні кошика для білизни. А тепер знімай кеди, хапай тапочки з кошика для взуття та мої руки. Не скажу, що в нас буде, але брудним пальцям там не місце.
— У мене є кошик для білизни?

— Ну й ну, хтось повернувся після спроби втопити проблеми у спиртному.
- Я знаю відповідь: ми.
— Але ж їх не втопити, бо проблеми вміють плавати.
- Заморозимо їх у брилу льоду.
— І викупаємо цей лід у віскарику!

- Це мій колишній чоловік Брендон.
— Бачу, тобі подобаються сильні та гарні?
- Виявилося, Брендону теж.

- Фелікс, ти не можеш контролювати романтику.
— Це не контроль, це створення любовного алгоритму, щоб порівняти дані, зважити категорії та визначити довгостроковий потенціал.

- Іншими словами, я дію тобі на нерви.
— Не іншими ці ідеально підходять.

— Не знаю, що я думав. Я такий дурень!
— Ні, ти просто хотів якнайшвидше покінчити з болем. Якби так можна було, але так не вийде. Тобі розбили серце і на це піде час.

— Оскаре, коли ти востаннє був у лікаря?
- Подивимося, сьогодні четвер, так? Отже, 1998-го.