— Сеню, ти вже дійшов до кондиції?
— До якої?
— До потрібної...
— Скажіть, будь ласка, у вас немає такого, але без крил?
— На жаль, ні…
— Ні, так? Будемо шукати…
У темно-синьому лісі, де тремтять осики,
Де з дубів чаклунів облітає листя,
На галявині траву зайці опівночі косили
І при цьому співали дивні слова.
А нам все одно, а нам все одно,
Твердо віримо ми в давню поголоску.
Хоробрим стане той, хто тричі на рік
У найжахливішу годину косить трин-траву.
— На його місці мав бути я...
— Нап'єшся – будеш!
— Сене, ти мене шануєш?
— Поважаю, але не питиму.
- Тоді я тебе укушу!
- Кусай!
Може, мене навіть нагородять... Посмертно!
— Що там у тебе?!
- Золото, брильянти!
У вас вус відклеївся.
Посковзнувся, впав, закритий перелом, знепритомнів, отямився — гіпс!
Як ти могла таке подумати? Ти, дружино моя, мати моїх дітей!